ua

Ініціатива перезапуску ОПЗ та готовність АГТ до участі в новому конкурсі з приватизації знову стали приводом для інформаційних атак

Компанія «Агро Газ Трейдінг» фіксує чергову хвилю публікацій, у яких її діяльність подається в контексті сторонніх кримінальних проваджень. Подібна інформаційна активізація вже стала передбачуваною, вона виникає щоразу після публічних заяв про намір брати участь у приватизації Одеського припортового заводу або після конкретних пропозицій щодо відновлення його роботи.

Після зриву приватизаційного конкурсу у 2025 році компанія офіційно запропонувала відновити роботу ОПЗ за давальницькою моделлю - тією, що вже довела свою ефективність у 2019–2021 роках. Йшлося про постачання сировини, фінансування запуску агрегатів та взяття на себе ринкових ризиків, аби підприємство повернулося до виробництва мінеральних добрив і зберегло трудовий колектив. Ця ініціатива не була реалізована. 

Натомість у публічному просторі  активізувалися публікації, де компанію та її партнера пов’язують із кримінальними провадженнями. У медіа було оприлюднено інформацію про нові підозри у справі колишнього керівництва Фонду державного майна України, зокрема щодо чотирьох нових осіб, імена яких на момент публікації не були розкриті. У низці матеріалів у цьому ж контексті згадується компанія АГТ або її партнер, хоча жодного рішення суду немає.

Подібний сценарій повторюється не вперше. Приблизно з періодичністю раз на півтора року дискусія навколо ОПЗ переходить із площини управління та економічної доцільності у площину гучних звинувачень. У результаті суспільна увага відволікається від ключового питання - чому стратегічне підприємство п’ятий рік перебуває у простої та чому держава не забезпечує ні стабільного управління активом, ні прозорої конкурентної процедури його продажу.

Факти співпраці у 2019–2021 роках є публічними. У межах давальницької моделі підприємство отримувало сировину, фінансування запуску після простою та оплату переробки. За цей період завод виготовив майже два мільйони тонн аміаку та карбаміду, близько дев’яноста відсотків продукції було експортовано, а сукупні виплати на користь підприємства склали 4,5 мільярда гривень — суму, співставну зі стартовою ціною заводу під час приватизаційної процедури 2025 року.

Ці цифри свідчать про здатність підприємства працювати за наявності зрозумілої моделі взаємодії. Натомість із осені 2021 року ОПЗ фактично не здійснює профільного виробництва мінеральних добрив і використовується переважно як логістичний майданчик. П’ятий рік простою означає не лише втрату виробничого потенціалу, а й поступове знецінення активу.

Економічний ефект від запуску очевидний. Повноцінна робота заводу могла б щороку скорочувати імпорт мінеральних добрив приблизно на пів мільярда доларів та забезпечувати аналогічний обсяг валютної виручки від експорту. Для аграрного сектору це означало б стабільність постачання та передбачуваність цін, для держави — більш збалансований торговельний баланс і додаткові бюджетні надходження.

Повернення дискусії у професійну площину є необхідною умовою для майбутнього підприємства. Йдеться не про інформаційні кампанії та публічні ярлики, а про здатність держави забезпечити ефективну модель управління або провести прозору приватизацію на рівних умовах для всіх інвесторів.

ОПЗ потребує управлінських рішень і запуску виробництва, а не чергової хвилі інформаційного шуму.