ua

ВІД ПРИВАТИЗАЦІЇ ОДЕСЬКОГО ПРИПОРТОВОГО ЗАВОДУ МАЮТЬ ВИГРАТИ ДЕРЖАВА, ПІДПРИЄМСТВО З ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ ТА ІНВЕСТОР

Генеральний директор та керуючий партнер компанії "Агро Газ Трейдінг" Олександр Горбуненко в авторській колонці для "НВ-бізнес" поділився власним баченням викликів та перспектив приватизації Одеського припортового заводу, а також проаналізував проблеми, що завадили реалізації чотирьом попереднім спробам залучення стратегічного інвестора на підприємство.

Так, на думку Олександра Горбуненка, існує три ключових бар'єри для приватизації Одеського припортового заводу:

"По-перше, процес приватизації надмірно політизується. Намагаючись сподобатися виборцям, політики з року в рік дають публічні обіцянки продати завод за один або навіть два мільярди доларів, тим самим змушуючи Фонд держмайна невиправдано завищувати стартову ціну на аукціоні.

По-друге, відбір учасників торгів був недостатньо прозорий, а його результати виявилися в прямій залежності від суб'єктивної думки перших осіб держави. Причому настільки, що в 2009 році уряд, який сам і встановлював правила приватизації ОПЗ, де-факто змушений був відправити їх на доопрацювання.

По-третє, величезної шкоди інвестиційній привабливості ОПЗ завдає його складне фінансове становище і накопичені за останні роки борги. Сумарно вони досягають 10,3 млрд грн. Основні кредитори ОПЗ — це НАК «Нафтогаз» (2,2 млрд грн) і холдинг «Ostchem» (близько 250 млн дол.)".

Будівництво заводів, подібних Одеському припортовому, “з нуля” сьогодні коштує зарубіжним інвесторам у 250−400 млн доларів, зазначає Олександр Горбуненко. Водночас при формуванні стартової ціни приватизаційного аукціону слід враховувати наявні боргові зобов'язання ОПЗ.

За останні 11 років уряд чотири рази безуспішно намагався приватизувати ОПЗ. Наразі альтернативи приватизації ОПЗ немає. До неї спонукають не лише зобов’язання України перед МВФ, плани Кабінету міністрів і Фонду держмайна, але й елементарна логіка. При цьому необхідно враховувати інтереси всіх сторін процесу.

«Необхідно приватизувати ОПЗ так, щоб від цього виграли три сторони: і держава, і підприємство з його трудовим колективом, і інвестор», - підкреслює очільник АГТ.

Головним інтересом держави у питанні приватизації ОПЗ є отримання максимально можливої вигоди від подібного рішення. Проте завод як цілісний майновий комплекс є своєрідним хабом, на території якого свою діяльність здійснюють 5−6 потенційно незалежних один від одного бізнесів. Приватизація окремих об'єктів ОПЗ принесе державі більше коштів, ніж продаж цілісного майнового комплексу.

Так, на території ОПЗ функціонує аміакопровід, виробництво добрив, величезний залізничний цех із десятками тепловозів і парком у більш ніж 500 вагонів, а також один із найбільших на півдні України тепличний комплекс з вирощування огірків і помідорів, так званий “зелений цех”.

“Плюс безліч непрофільних активів: санаторії, готелі, спорткомплекси, медичні установи і т. д. При грамотному підході кожен елемент такої системи може стати самодостатнім, водночас не порушуючи стабільність роботи всього виробничого ланцюжка”, - роз'яснює Олександр Горбуненко.

Проте справжня цінність та унікальність Одеського припортового заводу - це кваліфіковані кадри, висококласні оператори з вищою освітою, на спеціальну підготовку яких йде близько двох років.

“Такими професіоналами розкидатися не можна. У перелік інвестиційних зобов’язань майбутніх власників має сенс включити соціальні гарантії для персоналу. Це як мінімум збереження існуючого соцпакета на отримання медичних та рекреаційних послуг”, - вважає очільник АГТ.

Від постійного завантаження ОПЗ залежать майже 3000 співробітників заводу. Для них функціонування ОПЗ означає наявність роботи, заробітної плати та впевненість у завтрашньому дні. До того ж колектив заводу об'єднаний в доволі згуртовану і активну профспілкову організацію, думка якої обов'язково має бути врахована при підготовці до приватизаційного аукціону.

Втім, за словами гендиректора АГТ, ідеального рецепту приватизації Одеського припортового заводу немає. Але є ряд ключових вимог, яких слід дотримуватись у будь-якому випадку.

“Ідеального рецепту приватизації Одеського припортового заводу немає. Ясно, що він повинен враховувати ряд ключових вимог. Це збереження цілісності виробничих ланцюжків. Одночасно — надання їм гнучкості та динамічності відповідно до мінливих умов ринку. А також дотримання інтересів трудового колективу. На цих трьох китах і необхідно будувати діалог з усіма залученими сторонами: профкомом ОПЗ, інвестиційним радником Фонду держмайна, інвестиційною і бізнес-спільнотою. Тому що істина народжується тільки у відкритій і компетентній дискусії”, - підкреслив Олександр Горбуненко.

 

30 червня, 2020